WELCOME TO UKRAINE

ЖЕРЕХ




Кажуть, що у водоймах України хитрішої риби, ніж жерех, немає. Хитрішої та обережнішої. Довелося і мені особисто в цьому переконатися, і не один раз. Але я хочу розповісти лише про один найцікавіший випадок, який переконує у природній обережності та кмітливості цієї риби.

Кінець квітня. Останні дні. Вирішую відкрити літній сезон. Мастирка, опариші, хробаки і - кілька котушок з гумками. Місце заповітне, вивірене - околиця Білої Церкви на річці Рось - село Глибічка. Минулого літа тут чудово ловилася плотва, лящ, карась. Зрідка траплявся короп, а якось упіймався товстолоб на висівки вагою 9,5 кг. Але це - у минулому. Що буде сьогодні? Не літо, кінець квітня. Вода, мабуть, ще і не прогрілася. А там глибина. Риба переважно на весні тягнеться на відмілини - погрітися після зими, розважитися по-риб’ячому.
Приїхав на велосипеді перед світанням. Розмотав гумку, закинув. Наживив різними насадками, причепив бронзовий дзвіночок. Сиджу. Чекаю. Світає. То тут, то там плесне риба. Значить, ще є. Не вибили всю браконьєри електровудочками, не обклали екранами.
Сонце сходить все вище і вище. Дзвіночки мовчать. Не поворохнуться ні на йоту. Тиша. Штиль. Повний штиль. Розімлівши на сонечку, дрімаю. Враз прокинувся від сильного сплеску. Помічаю кола у напрямку моїх гумок. Риба гуляє! Та не бере. Задумливо бреду поглядом по водяній гладі. Як дзеркало. Красиво. Дзвенять мушки, над самісінькою поверхнею води летить хрущ. І чи то від безсилля, - після зимового сну, - чи через інші якісь причини, втрачає керування та напрямок лету, і падає просто у воду. Борсається лапками, намагається відірватися від водяної гладі, проте нічого у нього не виходить. Мені цікаво: випливе він чи ні, злетить чи не зможе. І тут - плямк! І - величезні кола на місці хруща. Пропав, друзяко! Потягнула. Риба! Немала риба. Лежу, спостерігаю далі. Ось з’явився ще один хрущ: і він не справляється з керуванням, падає у воду. Картина повторюється. Не протримався хрущ на поверхні кілька хвилин. Його з’їли, і точно не крокодил. Шкода, але їх тут нема. Але хто? Відповіді поки немає.А хрущі літають, немов качки при вечірній зорі. Літають і падають. То тут, то там. Їх активно підхоплює риба. Крупна риба. Починаю хвилюватися. Що робити? З дна риба не бере. Невже вона перейшла на дієту?
Переводжу гумку у надводне положення, прив’язавши до місця з’єднання гумки із жилкою прозорий пластмасовий поплавець. Збираю з дерева хрущів, чіпляю на гачки і відпускаю гумку. Хрущі плавають, вовтузяться. Зачепив під панциром, не пошкодивши життєво важливих органів. Сиджу, чекаю. Очі - на хрущах. Штиль триває. Жуки вовтузяться. Враз біля одного пішла бриж, потім хвиля - тінню метнулася риба. Але не взяла. Різко повернувши від хруща, пішла на глибину. Розвідка? Цілком можливо. Час тягнеться дуже довго. Весь напружений. Невже не візьме? Невже щось не так? Щось її бентежить. Знову підходить - розвертається. Йде на глибину... І тут я розумію. Тінь від жилки лякає рибу... Ось біля самісінького берега сплеснула. Там секундою назад плавав хрущ. Зараз його немає! З’їла!
Беру телескопічну вудочку з безінерційною котушкою. Поплавець піднімаю до самого верху. Чіпляю хруща і закидаю. З глибини підходить риба. Конкретна, серйозна - розворот і - зникає. От хитра зараза! Забираю поплавець геть. Залишаю тільки жилку і гачок. Знову закидаю, а сам ховаюся в кущах за два метри від берега. Котушку не штопорю. Даю можливість у випадку клювання вільно розмотуватися жилці. Декілька хвилин спливають, ніби вічність. І раз. Ось так, сплеснула і - взяла, потягнула на глибину, змотується жилка, співає душа! Два стрибки - і я біля вудлища, хапаю в руки, штопорю котушку, вудлище - дугою. Ноги і руки від збудження та перенапруги трясуться. Проте поспішати не можна. Намагаюся заспокоїтися, зібрати нерви в кулак. Якось мені це вдається. Головне не форсувати події, головне не перевищити зусилля, на які розрахована жилка. Головне, по можливості, не поспішаючи, втомити рибу. А далі - справа техніки... Поступово відпускаю жилку, але слабинки не даю. Злегка підгальмовую. І ось - успіх: жилка пішла в бік, не на глибину. Отже вдалося змінити хід рибини. Значить вона вже починає поволі підкорятися мені - моїй волі, майстерності, бажанню. Накінець вдається зробити декілька підмоток котушкою. Риба борсається з боку на бік, опираючись, і все ж наближається до берега. Ось я бачу її верхній плавник, ніби парус. Треба дати ковтнути рибині повітря. Прискорювати події недоречно. Зараз найвідповідальніший момент. Тільки вона побачить мене, її сили потрояться і ... тоді можливий обрив. Не прогавити цю мить, мить її стрімкого кидка у рятівну глибину. І мені це вдається. Вдається вловити цей момент. Я встигаю здати трохи жилки, знову ж таки, не допускаючи слабинки. Знову розветраю рибу до берега. Цього разу ривки слабшають. Риба втомлюється, піднімається до поверхні води, лягає на бік. Припіднімаю її голову. Відкритою пащею риба ковтає повітря, захлинається ним і цілковито слабне. У мене підсака нема. Волоком! Добре, що берег пологий, витягаю її на сушу. Красень-жерех! Більше, ніж два кілограми. Знову чіпляю хруща і ховаюся за кущі. Не минуло і 10-ти хвилин, клювання повторюється. Вир на місці наживки, і стрімко розмотується жилка з барабана. Цього разу витягнути рибу мені не вдається. Я навіть не зміг підняти її з глибини. Мабуть, екземпляр був солідніший. Не хочу навіть передбачувати його розміри. Але з моєю жилкою він справився миттєво. Був і ще один обрив. До речі, на моїй гумці продовжували вовтузитися хрущі, проте ні одного жерех не взяв. Жилка там була товстіша - 0,3. А на вудочці - 0,17. Здавалося б, дрібниці. Та ні - різниця суттєва. Спостережливий жерех і дуже обережний. Напролом його не візьмеш.



Кажуть, що у водоймах України хитрішої риби, ніж жерех, немає. Хитрішої та обережнішої. Довелося і мені особисто в цьому переконатися, і не один раз. Але я хочу розповісти лише про один найцікавіший випадок, який переконує у природній обережності та кмітливості цієї риби.
Кінець квітня. Останні дні. Вирішую відкрити літній сезон. Мастирка, опариші, хробаки і - кілька котушок з гумками. Місце заповітне, вивірене - околиця Білої Церкви на річці Рось - село Глибічка. Минулого літа тут чудово ловилася плотва, лящ, карась. Зрідка траплявся короп, а якось упіймався товстолоб на висівки вагою 9,5 кг. Але це - у минулому. Що буде сьогодні? Не літо, кінець квітня. Вода, мабуть, ще і не прогрілася. А там глибина. Риба переважно на весні тягнеться на відмілини - погрітися після зими, розважитися по-риб’ячому.
Приїхав на велосипеді перед світанням. Розмотав гумку, закинув. Наживив різними насадками, причепив бронзовий дзвіночок. Сиджу. Чекаю. Світає. То тут, то там плесне риба. Значить, ще є. Не вибили всю браконьєри електровудочками, не обклали екранами.
Сонце сходить все вище і вище. Дзвіночки мовчать. Не поворохнуться ні на йоту. Тиша. Штиль. Повний штиль. Розімлівши на сонечку, дрімаю. Враз прокинувся від сильного сплеску. Помічаю кола у напрямку моїх гумок. Риба гуляє! Та не бере. Задумливо бреду поглядом по водяній гладі. Як дзеркало. Красиво. Дзвенять мушки, над самісінькою поверхнею води летить хрущ. І чи то від безсилля, - після зимового сну, - чи через інші якісь причини, втрачає керування та напрямок лету, і падає просто у воду. Борсається лапками, намагається відірватися від водяної гладі, проте нічого у нього не виходить. Мені цікаво: випливе він чи ні, злетить чи не зможе. І тут - плямк! І - величезні кола на місці хруща. Пропав, друзяко! Потягнула. Риба! Немала риба. Лежу, спостерігаю далі. Ось з’явився ще один хрущ: і він не справляється з керуванням, падає у воду. Картина повторюється. Не протримався хрущ на поверхні кілька хвилин. Його з’їли, і точно не крокодил. Шкода, але їх тут нема. Але хто? Відповіді поки немає.А хрущі літають, немов качки при вечірній зорі. Літають і падають. То тут, то там. Їх активно підхоплює риба. Крупна риба. Починаю хвилюватися. Що робити? З дна риба не бере. Невже вона перейшла на дієту?
Переводжу гумку у надводне положення, прив’язавши до місця з’єднання гумки із жилкою прозорий пластмасовий поплавець. Збираю з дерева хрущів, чіпляю на гачки і відпускаю гумку. Хрущі плавають, вовтузяться. Зачепив під панциром, не пошкодивши життєво важливих органів. Сиджу, чекаю. Очі - на хрущах. Штиль триває. Жуки вовтузяться. Враз біля одного пішла бриж, потім хвиля - тінню метнулася риба. Але не взяла. Різко повернувши від хруща, пішла на глибину. Розвідка? Цілком можливо. Час тягнеться дуже довго. Весь напружений. Невже не візьме? Невже щось не так? Щось її бентежить. Знову підходить - розвертається. Йде на глибину... І тут я розумію. Тінь від жилки лякає рибу... Ось біля самісінького берега сплеснула. Там секундою назад плавав хрущ. Зараз його немає! З’їла!
Беру телескопічну вудочку з безінерційною котушкою. Поплавець піднімаю до самого верху. Чіпляю хруща і закидаю. З глибини підходить риба. Конкретна, серйозна - розворот і - зникає. От хитра зараза! Забираю поплавець геть. Залишаю тільки жилку і гачок. Знову закидаю, а сам ховаюся в кущах за два метри від берега. Котушку не штопорю. Даю можливість у випадку клювання вільно розмотуватися жилці. Декілька хвилин спливають, ніби вічність. І раз. Ось так, сплеснула і - взяла, потягнула на глибину, змотується жилка, співає душа! Два стрибки - і я біля вудлища, хапаю в руки, штопорю котушку, вудлище - дугою. Ноги і руки від збудження та перенапруги трясуться. Проте поспішати не можна. Намагаюся заспокоїтися, зібрати нерви в кулак. Якось мені це вдається. Головне не форсувати події, головне не перевищити зусилля, на які розрахована жилка. Головне, по можливості, не поспішаючи, втомити рибу. А далі - справа техніки... Поступово відпускаю жилку, але слабинки не даю. Злегка підгальмовую. І ось - успіх: жилка пішла в бік, не на глибину. Отже вдалося змінити хід рибини. Значить вона вже починає поволі підкорятися мені - моїй волі, майстерності, бажанню. Накінець вдається зробити декілька підмоток котушкою. Риба борсається з боку на бік, опираючись, і все ж наближається до берега. Ось я бачу її верхній плавник, ніби парус. Треба дати ковтнути рибині повітря. Прискорювати події недоречно. Зараз найвідповідальніший момент. Тільки вона побачить мене, її сили потрояться і ... тоді можливий обрив. Не прогавити цю мить, мить її стрімкого кидка у рятівну глибину. І мені це вдається. Вдається вловити цей момент. Я встигаю здати трохи жилки, знову ж таки, не допускаючи слабинки. Знову розветраю рибу до берега. Цього разу ривки слабшають. Риба втомлюється, піднімається до поверхні води, лягає на бік. Припіднімаю її голову. Відкритою пащею риба ковтає повітря, захлинається ним і цілковито слабне. У мене підсака нема. Волоком! Добре, що берег пологий, витягаю її на сушу. Красень-жерех! Більше, ніж два кілограми. Знову чіпляю хруща і ховаюся за кущі. Не минуло і 10-ти хвилин, клювання повторюється. Вир на місці наживки, і стрімко розмотується жилка з барабана. Цього разу витягнути рибу мені не вдається. Я навіть не зміг підняти її з глибини. Мабуть, екземпляр був солідніший. Не хочу навіть передбачувати його розміри. Але з моєю жилкою він справився миттєво. Був і ще один обрив. До речі, на моїй гумці продовжували вовтузитися хрущі, проте ні одного жерех не взяв. Жилка там була товстіша - 0,3. А на вудочці - 0,17. Здавалося б, дрібниці. Та ні - різниця суттєва. Спостережливий жерех і дуже обережний. Напролом його не візьмеш.


Создан 01 окт 2009



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Житомир 
КУРС ВАЛЮТ НА СЬОГОДНІ сніг ТВІ НОВИНИ ЖИТОМИРА ПОГОДА СВЯТА Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Нажмите сюда для перехода в полноэкранный режим

ШВИДКІСТЬ ВАШОГО ІНТЕРНЕТА


(c) Speed test

СОЦІОЛОГІЧНЕ ОПИТУВАННЯ Чи подобається сайт ?
ЛІЧИЛЬНИК ВІДВІДУВАЧІВ счетчик посещений